Марина Курапцева

Журналист

Все записи автора (42)

Коли мені кажуть, що мій Донбас вже не мій, що його зірка на небосхилі України згасла, я заплющую очі. По-перше, щоб не бачити того, хто це говорить. По-друге, щоб згадати свій дім. Адже він належить мені попри всі перешкоди, відстань та "закони" окупантів, за якими - вже начебто й не мій

Стигматизация и «толерантность». Жители оккупированных зон, военные и общественники — о «hate speech» в СМИ

Полемика на тему «толерантности и корректности» в отношении оккупантов напоминает театр абсурда, тогда как в реальности в результате спекуляций на теме войны и использования настоящего, циничного «языка ненависти» в СМИ нередко страдают жители оккупированных территорий Донецкой и Луганской областей.

Толерантность или заигрывание с оккупантом? Журналисты — о «языке ненависти», АТО и ОРДЛО

«Hate speech», «язык вражды», толерантность, лояльность, корректность. Эти термины зачастую становятся инструментами манипулирования в полемике об освещении событий в зоне проведения АТО. И если с Крымом ситуация ясна, он оккупирован Россией, то в Донбассе действия страны-агрессора куда изобретательнее, что и порождает споры о том, как все-таки правильно подходить к теме.

Як і всі родини, наша під час Другої світової втратила родичів. Також я маю, що розказати про своїх дідусів, що повернулися додому, але не хочу. Вони були солдатами, ніколи не пишалися участю у війні, ніколи про неї не говорили. Вони її ненавиділи, сильніше ненавиділи лише 9 травня.

Руслан Горовий. Натхнення як спосіб життя або Чому чуваки пишуть

6 грудня в бібліотеці ім. Достоєвського відбулася презентація нової книги українського письменника, волонтера, головного режисера «Магнолія-ТВ», автора проекту «Служба розшуку дітей» Руслана Горового «40, або чому чуваки не святкують»

«Відрадна бібліотека». В столиці показали, як треба підтримувати культуру

29 листопада в Солом'янському районі міста Києва на проспекті Відрадному відбулася значуща для культурної сфери столиці подія - відкриття бібліотеки сімейного читання №13 після ремонту. На свято завітали гості.

Життя крихке: якщо сьогодні ти щасливий і насолоджуєшся тишею та спокоєм, ніхто не знає, що з тобою буде завтра. Про те, як життя залежить від волі Бога та стосунків між людьми, розказали глядачам під час музичної вистави-присвяти українському війську "Епістолярні хроніки" (за віршами поетів Уляни Галич та Сергія Татчина) Роман Коляда і Соня Сотник.

8 сентября 2014 года поезд привез мою семью во Львов из Донбасса. 8 сентября 2016 года я так и не смогла написать об этом дне ни строчки. Думала - зажило. Но сегодня папа обрезал густо разросшийся виноград, закрывающий огромное окно лоджии, сидя перед которым, я работаю весь день. Свет залил комнату - мягкий послеполуденный осенний свет, прозрачный, какой бывает только в сентябре. А несколько ветвей папа принес в квартиру. Дома, в нашем дворе, отец подрезал виноград в это же время. Падающего под определенным углом света, запаха свежесрезанных лоз и дыхания осени оказалось достаточно, и я все вспомнила.

Жизнь в аннексированном Российской Федерацией Крыму в настоящее время уже мало кого устраивает — даже из числа тех крымчан, кто готов был к «воссоединению» с Россией и приветствовал «вежливых» людей в камуфляжной форме без опознавательных знаков.

Страницы