Статьи

И снова о «переселенцах». Вернее о вынужденно перемещенных лицах (ВПЛ), как юридически определяет сейчас страна значительную часть своих граждан. Личные убеждения и военные действия заставили покинуть свои дома около 1,5 миллиона человек. Первая волна людей, приехавших из зоны конфликта, очень напоминала этого растерянного Ежика с небольшим узелком и туманными перспективами. Люди уезжали с минимумом необходимых вещей, в надежде на кратковременность и с решимостью скоро вернуться домой.

Україні потрібні острівки іншості.

Таку настанову дає всім, хто роздумує над тим, що ж робити суспільству, відомий український історик та публіцист Ярослав Йосифович Грицак. Він — активний учасник Нестрівської групи. Це неформальне об'єднання українських інтелектуалів, громадських активістів, експертів ставить за мету вихід суспільства на траєкторію сталого розвитку.

Воры. Мошенники. Рейдеры. Обманщики. Махинаторы. И просто сволочи.

В 2014 году на сепаратистском блокпосту на въезде в Горловку появился огромный плакат: «Добро пожаловать в ад!». Эти слова как нельзя лучше соответствуют рассказам горловчан о своем городе, охваченном пламенем войны и бредящем русской весной.

Люди разных профессий, разного возраста, разных судеб. Объединяет их то, что все они жили в Горловке, и всем им удалось вырваться из неподконтрольного Украине города. Вот что говорят люди, приехавшие из Горловки в Харьков, Днепропетровск, Киев…

2016 рік оголошений Роком Милосердя. І у рамках цього проходить акція, започаткована бібліотекарями столиці, яка тепер вже об'єдналася в проект «Недільний обід у шпиталі». Бійцям, що наразі проходять лікування та реабілітацію у Головному військовому клінічному госпіталі Міноборони, вирішили допомогти наші українські жінки, справжні патріоти. Чергування успішно стартувало в бібліотеці ім. Реріха. А 7 лютого ініціативна група «вартувала» вже на другому «Блокпості Милосердя».

Антитерористична операція. Ці два слова, пролунавши вперше, змінили життя українського народу назавжди. Можна підібрати яку завгодно офіційну назву тому жахливому процесу, що майже два роки триває на Сході України, але ми знаємо: там іде війна. Неоголошена, підступна, кривава, справжнісінька війна.

Елена Гончаренко — переселенка из оккупированного Донецка. По профессии она офтальмолог, хирург, и, как и многим ее землякам, ей пришлось начинать свою карьеру заново, в новом, совершенно не знакомом ей городе.

Андрей и Татьяна с двумя детьми выехали из Крыма под Новый год. Татьяна сама родом из Донбасса, приехала в Крым почти 17 лет назад. На побережье Крыма, в Ялте, прошла почти половина жизни — там родились дети, там была любимая работа, дом, друзья.

Привычная жизнь рухнула в один момент — весной 2014, когда над АРК вдруг подняли флаги другого государства.

Інтелект — основа сучасної економіки

Перед тим, як почати говорити про перспективи Донбасу, потрібно згадати особливості сучасної економіки. В умовах постіндустріалізму левова доля ціни формується не за рахунок сировини, зарплати працівникам або ще якоїсь статті витрат, яка відігравала велику роль за часів класичної індустріальної системи, але за рахунок інноваційної складової.

Переселенцы. Когда произносишь это слово, в сознании возникает картинка: толпа перепуганных людей с сумками, не знающих, куда себя девать. Так ли это на самом деле? Ситуация, по сравнению с той, что сложилась в первые дни вооруженного конфликта на Востоке Украины, в корне изменилась. Прошло почти два года с того момента, как первый переселенец получил статус и задался вопросом: «Как жить дальше?». Все больше среди ВПЛ людей, успешно строящих свою новую жизнь.